Святкова благодійність в інтернатних закладах

З яким запахом і смаком у Вас асоціюються зимові свята? Можливо, це мандарини, пампухи з маком, імбирне печиво або ж бабусині рогалики з трояндовим варенням?

Розпочнемо з історії дівчинки, яка опинилась на Різдво у лікарні. Медики знали, що вона з дуже складної сім’ї, в якій всі дорослі зловживають алкоголем. Провідувати малу прийшов старший брат і разом з ним прийшов стійкий запах перегару. Дівчинка притулилась до нього і сказала: «Від тебе так смачно пахне мамою…»

А чи знаєте ви, що діти з інституційних закладів часто згадують саме про запахи дезінфікуючих засобів, бо найчастіше у передсвятковий період вони відмивають і вичищають приміщення перед приїздом гостей, а їх на свята буває багато. А далі безліч виступів і концертів, щоб «заслужити» у благодійників привезені солодощі і подарунки.

То ж давайте ще раз поговоримо про святкову благодійність. Діти в інституційних закладах не мають власних речей. Ви ніколи не можете бути впевнені в тому, де опиняться ваші подарунки. І цінувати подаровані речі від незнайомців вони не дуже вміють. Непоодинокі випадки, коли дорогі подарунки вимінювали на сигарети. А от солодощами вони об’їдаються щороку, однак це точно не про користь для дітей.

Отож, готуючись до привітань та відвідин дітей у святковий час варто врахувати такі моменти:

1. Більшість дітей з інституційних закладів мають комплексну травму розвитку (через те, що зазнали втрати, потерпали від різного роду насилля). Такі діти знаходяться постійно у стані стресу. Вони намагаються все контролювати, вони не люблять жодних сюрпризів і ,особливо, несподіваних доторків. З ними краще включати «інформаційне радіо», коли Ви проговорюєте більшість речей, які робите чи навіть плануєте робити.

2. В них усіх є проблеми з кордонами, з поняттям моє та чуже. Вони можуть без дозволу брати ваші речі, постійно обіймати вас і ваших гостей, втручатись в розмову чи навпаки не допускати і не витримувати уваги до себе.

3. Якщо Ви запросили дитину у гості, краще не планувати велику кількість гостей чи візитів. І по можливості попередньо «познайомити» дитину з усіма: розглядаючи фотографії і розповідаючи сімейні історії.

4. Часто діти можуть «красти» їжу і ховати буквально під подушки. Так, багато з них не мають впевненості, що їжа буде і завтра, коли вони прокинуться. Найпростіший варіант – це не переконувати, не забороняти, а поставити корисний перекус біля ліжка, щоб діти мали до нього доступ за потреби.

5. Якщо Ви з дитиною вже тривалий час і знаєте про її успіхи, не зловживайте бажанням похизуватись нею перед гостями. Запитайте дитину чи хоче вона поспілкуватися, розповісти віршик, якщо ні, то не варто її змушувати.

6. Подарунки. Дитину потрібно вчити мріяти, розрізняти власні потреби і бажання та навчати чекати. Якщо у вас є для цього достатньо часу, заведіть з дітьми «блокнот бажань». В ньому вони зможуть замальовувати, або записувати те, про що мріють. І ви зможете обговорювати ці бажання. Наскільки для дітей це важливо, для чого потрібно, наскільки це дорого і коли Ви зможете це придбати (за можливості). Якщо діти будуть повертатись в інституційний заклад, варто дізнатись чи мають вони можливість зберігати там ваші подарунки.

7. Вибір. Не дивуйтесь, якщо на всі Ваші запитання: «Що ти хочеш зараз з’їсти? Що ти любиш?» – Ви отримаєте одну відповідь – «Не знаю». В інституційних закладах діти їдять те, що дадуть і не мають можливості обирати. Пропонуючи їм щось спробувати давайте вибір і право відмовитись, пропонуйте відчути запах, посмакувати чимось трохи довше і усвідомлено зрозуміти чи подобається.

8. Діти можуть розповідати Вам про чудові свята вдома, про неймовірні подарунки від мами і веселі розваги з татом. Навіть якщо Ви знаєте, що такого точно не було у їх дитинстві, не варто «ловити дітей на брехні». Такі фантазування швидше за все мають захисний характер. Дитяча психіка намагається «переписати» спогади і життєву історію. Залиште їй таку можливість. Достатньо буде якщо ви просто послухаєте, або скажете: «Було б чудово, якби було так»

По можливості, залучайте дітей до приготувань. Нехай готуючи разом з Вами святковий стіл, вони дізнаються про історію Святої вечері. Нехай самі оберуть, де на ялинці найкраще пасуватиме велика новорічна іграшка. Нехай почують, як уся сім’я, одягнена у вишиванки, разом колядує і не з примусу, а з внутрішнього бажання. Можливо, саме тоді Ви створите разом з дітьми нову для них історію затишного, спокійного, радісного, смачного, сімейного Різдва.

Кожній дитині в ідеалі потрібна сім’я, або хоча б один безпечний дорослий поруч, а не мішок солодощів від великої кількості незнайомих людей, які зникають як тільки свята закінчуються.

Якщо ви справді хочете допомогти дітям – станьте для них наставником, приділяйте їм час протягом року, а на свята заберіть у родинне коло. Це і буде для них найкращим подарунком!

 

Автори: психолог фонду - Олеся Верман.