В Україні прийомні сім’ї — тема, про яку не говорили.

Усиновлення залишалося табу; за ним — нерозуміння, страх осуду, нерідко біль мовчання. І ось тоді з’явився проєкт «Рідні» на 24-му каналі — теплий, мужній, ніжний. Його суть проста: десять сімей-героїв, які відкрито діляться своїми історіями — як вони наважилися стати мамою чи татом для дітей, що зростали без дому — і як це змінило їхнє життя назавжди. 

Що в ньому особливого? 

Це не репортаж. Не дослідження. Не статистика. Це — життя. Тут примовки про усиновлення не лунають, тут звучать справжні голоси. Авторка й ведуча Мар’яна Романяк, директорка БФ «Рідні», шукала героїв довго і уважно — адже не всі були готові відкритись. Але історії, які вдалося записати, не витримували сліз. Кожна з них — це крок до руйнування стереотипів. 

Що сталося після ефіру? 

Це не залишилося просто телепрограмою. Проєкт став каталізатором змін. Люди дзвонили — понад 100 звернень за інформацією. Декілька сімей розпочали свій шлях до усиновлення, і принаймні п’ятеро дітей вже знайшли нових батьків. Це — приклад того, як простий формат розповіді може стати рушієм реальних рішень.  

Чому «Рідні» — про любов, а не про проблему? 

Тому що це не про «усиновлення — це добре». Це про те, що любити — це ризик. І вартий його». Історії цих сімей — це не радники, не наслідуйте! — це щирі діалоги, в яких подають руку. Хтось із глядачів, можливо, зрозумів, що має силу змінити дитині життя. А це — важливіше, ніж будь‑який рейтинг.