Поради для батьків від психологів фонду

Cкільки б нам не було років, кінець серпня та початок вересня завжди нагадують нам про школу. Школа - це непроста справа для усіх дітей, особливо для усиновлених. Вони вже мають попередній досвід перебування в інституційних закладах і через це проблем може виникати в рази більше.

Школа може нагадати своїм виглядом, запахом інституційний заклад і стати ретравматизуючим фактором. Обираючи, слід шукати варіант максимально відмінний по умовах перебування.

Незалежно від того, в якому віці дитина потрапляє в сім’ю, вона регресує фактично до немовляти, потребує безумовної любові і повного прийняття і може бути зовсім не готова психологічно до «дорослих» правил школи.

Готовність до школи – це не про «вміє читати,писати»» . Це більше про комунікативні навики з однолітками і іншими дорослими, визнання авторитету вчителя, можливість висидіти повний урок. Саме над цим варто попередньо попрацювати і краще з психологом.

Діти шкільного віку можуть мати значно нижчі знання за своїх однолітків, адже часто їх просто жаліють чи бояться і ставлять оцінки невідповідні знанням.

Пройти той самий клас повторно дитина може лише один раз в початковій школі, тому в окремих випадках є сенс розглядати альтернативні форми навчання – сімейну, патронатну, дистанційну, індивідуальну і пам’ятати, що таланти і потенціал дитини не вимірюються лише шкільними результатами.

Найбільше проблем виникає у сім’ях, в яких є культ оцінки. Якщо для батьків освітні успіхи є дуже важливі, і оцінки дітей – це підтвердження їх батьківської компетентності , то проблем точно виникає більше. Якщо дитина бачить, що його погані оцінки засмучують батьків, то починає ці оцінки приховувати. Якщо дитина отримує покарання і бачить, що його або її стали набагато більше сварити, то перш за все, втрачаються всі здобутки по прив’язаності, які напрацювали батьки раніше і по -друге, в дитини виникає єдине бажання «викинути» школу зі свого світу, розуміючи загрозу виключення з неї.

Що ж з цим робити?

1. Перш за все, варто усвідомити, що у теперішньому світі хороші оцінки зовсім не дорівнюють успіху, а погані – точно не вирок. Почитайте біографії відомих людей, а як тільки виникне бажання сказати дитині: «Будеш погано вчитись – будеш двірником» подивіться, скільки зараз отримують працівники клінінгових компаній і працюйте над власними переконаннями про значимість і прибутковість різних професій.

2. Мама не має бути вчителем. Це геть різні ролі. Якщо є можливість, беріть репетитора навіть для виконання домашніх завдань або ж просто попросіть сусідку чи поміняйтесь «місцями» з мамою однокласника.

3. Ви цілком можете радіти на перших етапах лише тому, що дитина в школу пішла спокійно і вчасно та повернулася без конфліктів і проблем.

4. Замість запитань про оцінки, краще поцікавитись, що відбувалось у школі і як дитина себе там почувала.

5. Спробувати знайти те місце чи заняття, де дитина є більш успішною. Наприклад, спорт, гуртки. Акцентувати увагу на успіхах: «В тебе поки що не дуже добре з математикою, однак в тебе добре виходить…»

6. Не гіперболізовувати проблему. «Ти сьогодні отримав погану оцінку, та наступного разу вона вже може бути кращою. Ми подумаємо, як тобі допомогти. Я вірю, що в тебе все вийде. Ти мені цінний такий, як ти є.»

7. Не порівнювати з іншими дітьми і їх успіхами. Краще нагадувати, яких успіхів вже досягла сама дитина: «Пригадуєш раніше в тебе не виходило, а тепер ти вже це можеш».

8. Бути на стороні дитини. Якщо виникає конфлікт у школі, вислухати скарги, запитати яких дій від вас чи вашої дитини очікують і скажіть, що ви це обговорите і повідомите результат. В жодному разі не починати сварити дитину при інших, тим більше не вислухавши її версію подій.

І найважливіше, не слід ні ідеалізувати школу , ні говорити, що вона геть непотрібна і все в ній неправильно. Школа – це виклик, який потрібно витримати. Школа не має займати весь світ дитини, в ній точно може бути цікаво і, зрештою, там є друзі і смачні булочки з їдальні.

Психолог - Олеся Верман.