Уявіть, що вас раптово виривають із дому. Не на екскурсію, не у гості, а в евакуацію через війну.

Ви не встигаєте попрощатись з улюбленою кімнатою, книжками, шкільним двором. Вас везуть туди, де немає нічого знайомого, а є тільки назва: тимчасово безпечно. 

Для багатьох українських дітей це стало реальністю. І саме тому з’явився проєкт «Я з України» — теплі події від фонду «Рідні», де дитина знову може відчути себе собою. Там не питають: «Звідки ти?». Там кажуть: «Ми раді, що ти тут. І ми — з тобою». 

Що тут відбувається? 

Тут не лише проводять час — тут створюють нові сенси. Майстер-класи, казки, м’які фетрові іграшки, сміх, голоси, відкриті долоні. Тут діти грають, мріють, вчаться. Хтось уперше бере в руки голку і створює власного героя. Хтось читає казку — і нарешті знаходить слова, щоб описати свій страх. 

А поруч — дорослі, які не навчають, а підтримують. Соціальні педагоги, волонтери, психологи — ті, хто не просто поруч, а справді бачать і чують. 

Чому це важливо? 

Бо «Я з України» — це більше, ніж фраза. Це заявка на гідність. Це: я не лише вцілів, я залишився собою. І цей простір допомагає дитині не загубити себе у війні, переїздах і невідомості. 

Бо коли в маленьких очах знову з’являється блиск, коли дитина каже « Мені тут добре» — значить, сталося найважливіше: вона знову відчула себе дитиною. 

«Я з України» — це не про втрати. Це про коріння, яке навіть у чужому місті шукає ґрунт, щоб прорости. І обов’язково проростає — коли є простір, де тебе бачать.