Деінституціалізація – це не про те, щоб залишати дітей у небезпеці. І не про закриття закладів заради самого закриття. Реформа системи догляду та підтримки дітей – це про створення системи, у якій дитина не залишається сам на сам із ризиками, а громада має інструменти, щоб вчасно побачити проблему, підтримати сім’ю та захистити дитину.
Сьогодні тисячі дітей в Україні потрапляють до інституційних закладів не тому, що не мають батьків. Понад 80% дітей, які перебувають в інституційному догляді, мають хоча б одного з батьків. Найчастіше причинами є бідність, складні життєві обставини, наслідки війни або відсутність необхідних послуг і підтримки для сім’ї у громаді.
Саме тому реформа – це не про ліквідацію системи допомоги, а про її трансформацію. Йдеться про розвиток:
- соціальних послуг у громадах;
- раннього виявлення ризиків і криз у сім’ях;
- патронату та сімейних форм виховання;
- підтримки дітей з інвалідністю та особливими освітніми потребами;
- центрів соціальної підтримки дітей та сімей;
- підтриманого проживання та сервісів для молоді з досвідом альтернативного догляду.
Благодійний фонд «Рідні» підтримує цю реформу не лише словами, а й конкретними рішеннями та проєктами в громадах по всій Україні.
З 2012 року ми працюємо над тим, щоб кожна дитина могла зростати у безпечному сімейному середовищі.
Разом із Львівською міською радою ми створили у Львові два дитячі будинки сімейного типу для дітей, які втратили батьківське піклування. Реалізували десятки всеукраїнських програм підтримки сімей у складних життєвих обставинах, прийомних батьків та усиновлювачів, а також фахівців.
Через медіа, публічні кампанії та реальні історії сімей ми роками працюємо над руйнуванням міфів про усиновлення та сімейні форми виховання. Розуміючи, що в окремих випадках дитину необхідно терміново вилучити з небезпечного середовища, спільно зі Службою у справах дітей Львівської міської ради ми створили Центр соціальної підтримки дітей та сімей – простір, де дитина може отримати безпеку, а родина – шанс подолати кризу та повернути дитину додому, якщо це відповідає її найкращим інтересам.
Водночас робота з молодими людьми, які мають досвід інституційного виховання, показала нам ще один важливий виклик – неготовність до самостійного життя після виходу із системи. Саме тому у співпраці з службою у справах дітей ЛМР ми відкрили Малий груповий будинок – простір підтримки, адаптації та підготовки до самостійного життя.
Наш досвід підтверджує: успішна реформа неможлива без чесної оцінки потреб кожної громади, розвитку доступних послуг та сильної міжвідомчої взаємодії. Ми не можемо наражати дітей на небезпеку. Але так само маємо чесно говорити: інституційний заклад не є середовищем, у якому дитина може повноцінно зростати та розвиватися, а тим більше – готуватись до самостійного життя.
Тому головне завдання реформи — не обирати між безпекою та сімейним вихованням, а створювати систему, у якій кожна дитина буде захищена та матиме можливість жити в середовищі, максимально наближеному до сімейного.
